4 фінансових звички бабусь та дідусів, що актуальні й нині
- Відчувати різницю між «хочу» та «потребую»
- Купувати сезонне
- Не лише купувати, а й робити щось самому
- Зберігати гроші саме вдома
- Висновок
Кожен у житті задається питанням, чи грамотно та раціонально він розпоряджається своїми грошима. Комусь вдається накопичувати, маючи досить скромний дохід та досягати матеріальних цілей — нехай і поступово, у когось зарплати вистачає лише на тиждень.
Наші бабусі та дідусі, здебільшого, жили скромно, адже їхні молоді роки припали на надскладні часи. У цей час вони переживали дефіцит та відсутність вибору як такого, бідність, поціновування більше якості та довговічності, ніж тимчасових навіювань у суспільстві. Проте попри це їм вдавалося забезпечувати свою родину, де була також дитина — часто навіть кілька. Вони давали їй належну освіту та всіляко намагалися допомогти у житті. Ба навіть їхні онуки також відчували неабияке піклування від них.
Сьогодення технологічне і розвиток відбувається із шаленою швидкістю, проте фінансова грамотність важлива незалежно від часу. Наші бабусі та дідусі мали бути дисциплінованими у питанні грошей, практичними, вміти заощаджувати, думати не лише про сьогодні, а й на майбутнє. Нам — нащадкам, дійсно є чому у них повчитися, адже змінюватися можуть багато речей, але грамотне поовдження із грошима було, є й буде актуальним завжди.
На своїй сторінці в Instagram ми розповіли про 4 важливих фінансових звички. Маємо бонус у вигляді ще 4-х додаткових, які варто взяти до уваги.
№1. Відчувати різницю між «хочу» та «потребую»
Звичайно, бабусі та дідусі знали що таке «мода» і певні тенденції тоді також існували.
- У 1950-1960-х роках модними були сукні із мереживними комірцями та пишними спідницями, туфлі на підборах та сумки із різним дизайном. Голови жінок прикрашали косинки та повязки. Чоловіки ж одягалися переважно у темні костюми та капелюхи, що було натяком на консервативність та практичність.
- У 1970-тих роках стався справжній бум на джинси. Вони стали певним символом свободи та самовираження. Проте дістати їм було вкрай складно: через перекупів або ж необхідно було шити самим. Також серед жінок та чоловіків набули популярності штани-кльош. Чоловіків можна було побачити у замшевих піджаках, а жінок — у сукнях із принтом квіток.
- 1980-ті роки були проявом яскравості, спорту та закордонної моди. У кольорах переважав неон та яскравий принт. Спортивні костюми із плащової тканини користувалися особливою популярністю. Джинсовими були не лише штани, а й куртки та комбінезони. У жіночому гардеробі переважали сукні із пишними рукавами та збільшеними плечима для пишності образу.
- У 1990-ті роки стали доступними секонд-хенди. Тобто, люди мали змогу придбати речі із Європи. Вибору стало більше. У моді крім джинсів були лосини, костюми-двійки, штучна шкіра та кросівки.
Некоректно з нашого боку стверджувати, що всі люди того часу поводилися однаково, проте значна частина наших бабусь і дідусів дійсно мала тверезий і раціональний підхід до споживання. Річ тоді не мала припадати на полиці — вона приносила користь. Вони менше піддавалися імпульсивним покупкам, бо навчилися чітко відокремлювати потреби від бажань. І хоча не всі були ідеально фінансово свідомими, підхід до покупок був раціональним.
№2. Купувати сезонне
Фрукти та овочі у сезон, коли їх вдосталь і вони не коштують за завищеною ціною. Наприклад, полуниця. Її сезон розпочинається у кінці травня — на початку червня. Базово він триває до місяця. У червні вона соковитіша та коштуватиме точно не так, аби це було взимку. Та й користі від неї буде в рази більше. Також наші бабусі та дідусі не нехтували консервацією, тому мали вдома компоти, аджику, мариновані помідори, огірки. Гриби та яблука сушили, а зелень, ягоди заморожували.
- Червень — сезон полуниці, кабачків, молодої картоплі.
- Липень — огірки, помідори, абрикоси, персики.
- Серпень — дині, кавуни, яблука, кукурудза.
Те саме стосувалося й взуття та одягу. Краще купувати у розпалі сезону, коли на них вже немає такого ажіотажу. Або ж під кінець сезону, коли чинні колекції розпродаються.
Важливо було ще й мати прозапас. Це не про скуповування всього і якомога більше, а про обачність. У випадку зростання цін, що є, на жаль, невід’ємною частиною життя ви точно собі подякуєте за це обачливе рішення.
№3. Не лише купувати, а й робити щось самому
У пункті 2 ми згадували про заготовки на зиму у вигляді консервування овочів, сушіння. Також можна пекти хліб самостійно, варити варення, виготовляти домашній сир.
У чому вигода:
- Ціна у магазині залежить не лише від самої продукції, а ще й від логістики, оренди приміщення для продажу, зарплати працівникам тощо.
- Магазинна продукція часто містить надлишок хімії, у той час як склад приготованої ви знаєте.
Навіть мешкаючи у квартирі, а не у приватному будинку можна мати певні овочі — ту ж саму полуницю, а ще зелень — кріп, петрушку, базилік, вирощуючи на підвіконні. Для цього не знадобиться велика площа. Додаткова вигода: ви отримуватимете емоційне задоволення від створеного власноруч.
Робити щось самому — не зовсім про повернення у минуле. Це конструктивний баланс. Часто трапляється, коли домашні заготовки допомагають зекономити час, гроші та нерви.
№4. Зберігати гроші саме вдома
За часів молодості наших бабусь та дідусів банківська система не була такою розвиненою. Вони не мали карток, зарплату отримували на руки. Проте у них була відкладена певна сума у захищеному місці: книжках, банках, коробках чи під матрацом.
Зараз все докорінно змінилося. Проте наявність готівки лишається актуальною під час:
- блекаутів;
- технічних збоїв у банку;
- кібератак;
- незначних покупок чи оплати послуг, де не вдається розрахуватися карткою.
Готівка дозволяє продовжувати звичне життя: купувати продукти, воду, пальне чи ліки, розраховуватися за надання послуг. Мати резерв готівки — частина фінансової безпеки сьогодення.
Висновок:
Фінансові звички наших бабусь та дідусів — це не про те, аби просто економити та жити минулим. Вони про обачливість, практичність, поміркованість. Бабусі та дідусі розпоряджалися грошима так не з примхи, а бо їх навчило життя із необхідністю мислити наперед. Ці звички лишаються актуальними й сьогодні, допомагаючи мати фінансову подушку, не витрачати зайвого й впевненіше почуватися фінансово за будь-яких обставинах.
Гіперпосилання на істотні характеристики послуги з надання мікрокредиту згідно вимог Національного банку України та інших законодавчих актів України.
Гіперпосилання на істотні характеристики послуги з надання споживчого кредиту.
ПОПЕРЕДЖЕННЯ
У разі користування фінансовою послугою Товариства з обмеженою відповідальністю «СОС КРЕДИТ» (далі-Товариство), попереджаємо про можливі наступні наслідки для споживача:•те, що порушення виконання зобов’язання щодо повернення Кредиту може вплинути на кредитну історію та ускладнити отримання позики/кредиту надалі;•те, що фінансовій установі забороняється вимагати від споживача придбання будь- яких товарів чи послуг від фінансової установи або спорідненої чи пов’язаної з ним особи як обов’язкову умову надання споживчого кредиту;•те, що для прийняття усвідомленого рішення щодо отримання Кредиту на запропонованих умовах споживач має право розглянути альтернативні різновиди споживчих кредитів та фінансових установ;•те, що фінансова установа має право вносити зміни до укладених зі споживачами договорів Кредиту тільки за згодою сторін;•можливість споживача відмовитися від отримання рекламних матеріалів засобами дистанційних каналів комунікації;•те, що можливі витрати на сплату споживачем платежів за користування Кредиту залежать від обраного споживачем способу сплати;• те, що ініціювання споживачем продовження (лонгації, пролонгації) строку погашення споживчого кредиту (строку виконання грошового зобов’язання)/строку кредитування/строку дії договору про споживчий кредит здійснюється зі зміною умов попередньо укладеного договору.
|
